Учні Довголуцької школи спілкувалися з учасниками АТО
… А на моїй землі іде війна,
Стріляють танки і ревуть гармати.
Сповита горем, в чорному вбранні,
Сльозами вмилась не одна вже мати.
Найкращі з кращих падають від куль,
Грудьми своїми землю прикривають.
Сумним набатом в селах і містах,
Звучать слова: « Герої не вмирають!»
Раніше ми не особливо звертали увагу на слова «Слава Україні – Героям слава», а тепер ці слова набули нового змісту. Вони перестали бути просто вітанням, це вже віддання шани найкращим, котрі у найважливіший момент нашої держави не злякалися і пожертвували собою заради своєї Батьківщини, а також є засвідченням справжнього патріотичного подвигу.
Коли перед очима кадри з новин, фото поранених та загиблих героїв , дивлячись їм у вічі, ми розуміємо, що вислів «душу й тіло ми положим за нашу свободу» став для сучасної історії української нації не просто словами з гімну, це стало станом душі. І сьогодні ми з вами зібралися тут, щоб засвідчити нашу шану тим, хто воював чи й зараз знаходиться на бойових позиціях на сході України, хто вірно чекає їх вдома, волонтерам, хто допомагає бійцям у скрутний час.
У рамках відзначення Дня Героїв, у Довголуцькій СЗОШ І-ІІ ступенів Грабовецької ОТГ відбулася зустріч із людьми, що знають про страшні події не з чуток, не з новин по телебаченню. Вони прибули звідти, де й сьогодні немає спокою ні воїнам, ні мирним людям. Це учасники АТО Тарас Горінь, Ростислав Новіцький, Роман Шобей та Мирослав Бабяк. Воїни розповідали школярам про нелегкі бойові будні, умови життя, продемонстрували бойові снаряди, військові обладунки, а також дали можливість всім бажаючим відчути їх вагу на собі.
Діти з великим захопленням слухали про бої із сепаратистами, про життя між боями, настрій військових та добровольців. Їх емоційні розповіді були наскрізь пронизані любов’ю до України, прагнення захищати кожну горстку землі. Такі зустрічі залишають у молодих душах віру у краще майбутнє України і нестримне бажання бути схожими на них, хто зараз захищає суверенітет, свободу і цілісність нашої держави.
Сьогодні твориться історія, учасниками якої є ми самі. І від кожного з нас залежить доля нашої Батьківщини. Від нас залежить, чи Україна і надалі буде незалежною державою, чи буде під владою Росії. Сьогоднішні події в Україні не дають спати кожному свідомому українцю. Знаємо, що на сході нашої держави все ще проходить антитерористична операція, неоголошена війна. Сьогодні, як ніколи, ми повинні допомагати своїй державі, щоб вона була нероздільною, щоб ми мали свою Батьківщину. Ми повинні допомагати своїм воїнам, які гинуть від кулі ворога, захищаючи нас і нашу Україну. Словом підтримки, невеликим сувеніром, маскувальною сіткою, продуктами харчування, дитячою молитвою за захисника.
Без усякого сумніву, мине зовсім небагато часу і про цих героїв писатимуть книги, зніматимуть кінофільми. Бо вони – справжні герої, які у нерівному бою показали свій патріотизм, безмежну любов до України та її людей. І саме за це їм наша безмежна вдячність і низький уклін!
